Глава 1.
Бабуся - козачка. Вона була гарною, тією теплою, мудрою красою, на яку можна милуватися нескінченно. Ось поглянеш на неї і радієш. Чому радієш!? І не скажеш, просто радісно та й усе. Я ніколи не втомлювалася дивитися на неї. Вона була сонцем, а я, напевно, соняшником, що йде за сонячним світлом. Задумаюся, а обличчя само повертається у її бік. Кажуть, очі – дзеркало душі, це не про неї. Вона сама була душею – вся. Коли ми зустрічалися, я її бачила одразу всю, складно це пояснити. Такі люди – рідкість! Хоча… Можливо, вам пощастило більше. Я відчувала подібні почуття лише одного разу, при зустрічі з буддійським ченцем – майстром усіх ступенів посвячення. І все. Але вона була ні монахинею, ні майстром. Мені пощастило, вона була моєю бабусею.
Бачилися ми рідко, кілька разів на рік. Жила вона не так далеко, але асфальтова дорога закінчувалася за кілька кілометрів до її хутора, а далі ґрунтовка — чорнозем. Дощ пройде або настане час весняного бездоріжжя і до хутора було не дістатись. Кілька разів машину довелося витягувати трактором, підкладати дошки під колеса — метушні й часу такий захід займав багато. Іноді машину доводилося залишати в найближчому селі і діставатися хутора на своїх двох по коліна, провалюючись у землю. Одним словом, без пригод обходилося рідко! Але й бабуся та хутір коштували таких складнощів.
Вона. Високий лоб, зовсім без зморшок. Антрацитове, з рідкими срібними пасмами, довге, злегка хвилясте русалоче волосся, розчесане на прямий проділ і заплетене в тугу, товсту косу, покладену короною. У вухах сережки півмісяцем із червоного золота з вибитими на них зірками. Дивні це були сережки – старовинної роботи. На шиї червоно-оранжеве коралове намисто з хрестиком. Очі чорні – вугіллячками, а шкіра матово-біла. Тільки зараз до мене доходить, що такої шкіри в неї бути не могло, проте шкіра в неї була дивовижна, ніж нагадувала перламутр. А хрестик... Була вона більше язичницею, на мій погляд, ніж православною, хоч у неї в хаті був червоний кут з іконами Христа і богоматері, вкритий гарним гаптованим рушником.
Час найправдивіший художник, чи не так!? Одні старіють так, що з віком їхні обличчя стають більш виразно красивими, інші більше нагадують уродців «Los Caprichos» Гойї. Молоді обличчя – чарівні та свіжі, а ось тимчасові… Тимчасові особи це фіксація думок та емоцій. Це душа, виписана живописцем під назвою Життя. Я обожнюю малювати особи після 40-70. Скільки всього прочитаєш! Кожна зморшка – ціла історія. А очі, як я люблю дивитися у вічі старих! Деякі вже спрямовані в нескінченність, інші випромінюються світлом і мудрістю, у когось сповнені сили, а є й такі, в очах яких застигла вічна образа на світ. І вже нічого не приховати.
Чаклунка-ведучка-травниця.
Була вона чаклунка-ведучка-травниця. Лише для своїх. Чужих не брала, театральними трюками не користувалася, гроші ніколи не брала. Люди зазвичай приносили хліб, якщо приходили з проханням. А деякі мужики дякували «горілкою». Як я розуміла, то була місцева валюта.
Її інтуїція на події та людей була феноменальною. Її життєва мудрість викликала замилування.
Після зустрічі з черговим прохачем або гостем мимохідь могла упустити:
Образили — пробач і забудь. Не таї злості. Вона тебе задушить швидше. Не тягни барахло в душу. Заздрість – зруйнує і тіло, і душу. Цього можна тільки у двір пустити, до хати не можна — потім не очистиш. Хочеш удачі — забудь, що настане завтра, зроби все сьогодні. Не вийшло зараз, пробуй доки не вийде. Ноги носять, а руки годують. Не буди лиха, прикуси губу.
Після мого захоплення греками я її прозвала хуторським Платоном. Вона не гнівалася, від філософії стародавніх греків була далека. Вона вміла бачити суть людей, їхню долю. І «говорила» з кожним його мовою. Я приїжджала до неї з подругами та друзями, і вона завжди безпомилково визначала природу людини. Дивно те, що за весь час перебування гостя вона могла перекинутися з ним лише кількома незначними фразами. Але характеристики гостей були завжди гострі та точні. Ось тільки давала вона їх знехотя, іноді взагалі відмовлялася говорити про те, що вона думає. Зараз такі здібності називають інтуїтивним знанням, але я думаю, що це не точне визначення. У дітей завжди розглядала долоні та підошв на ногах. Так вона бачила долю дитини. Згодом я навчилася розпізнавати по виразу очей, невеликі зміни в міміці обличчя або руху тіла, що вона думає, але таке бачення прийшло не відразу. Мене вона спеціально нічого не вчила, але я спостерігала і вчилася постійно, вбираючи кожне її слово. Вона і мене відчувала, ніколи не обмежувала мою свободу. Вона була поруч, коли вона мені була потрібна, і була непомітна, коли я потребувала самотності. З нею я була подібна до вітру, неймовірне почуття!
Чаклунська Змова.
Я якось стала свідком дивовижного випадку. Ми гуляли музеєм народної архітектури та побуту. Одна із співробітниць косила траву серпом і розсікла вену на руці. Кров хвистала, як вода зі збитого пожежного гідранта. Народу крім нас – нікого. А моя чаклунка, підійшла, взяла руку жінки, затиснула вену трохи вище за поріз і почала тихенько щось примовляти. За кілька хвилин кров зупинилася.
Я вже тоді знала і спостерігала чудеса творені моєю бабусею, але таке швидке дійство побачила вперше.
Вона могла знайти втрачене або визначити, якщо щось вкрадено і пішло безповоротно.
Її називали коров'ячою шептункою. Якщо корова з якоїсь причини не доїлася, звали бабусю. Вона сідала на маленьку лавку поруч і щось нашіптувала. Побурчавши, буря давала себе подоїти.
Приходили до неї з проханням чи питанням, вона посидить, подумає, іноді карти «кине» – і відповідь готова. Я, вже будучи в університеті, приїжджала до неї за порадою щодо моїх «життєво важливих» проблем. Будь-яка порада була короткою і точною і ніколи, жодного разу в житті, вона не помилилася.
Лелека
Її любили тварини та квіти. Дерева у її саду завжди плодоносили, незважаючи на природні катаклізми.
Якось, у середині літа, під час бурі ми помітили лелеку. Небо вивергало потоки води, вітер вив, а самотній, потужний, гарний птах на нескінченному пшеничному полі голосив, безладно пересуваючись по полю і намагаючись злетіти. Весь її зламаний вигляд викликав здивування та нескінченне співчуття. Картинка варта фільмів Хічкока. Бабуся забігла до хати схопила дерюжний мішок і ми поспішили на допомогу. Спочатку лелека металася, впоратися з ним було складно, але ми в один голос почали нашіптувати щось заспокійливо-добре і птаха поступово затихла, дала себе загорнути в тканину. У хаті бабуся виявила перелом крила. Не знаю як і де вона навчилася накладати «шини»?! Закріпивши крило, вона налила птахові воду і ми її залишили одну.
Бабуся зажурилася. Помовчавши сказала, що лелеки птахи дивовижні. Багато хто з них наділений людськими душами. Вони розуміють і люблять людей, і зазвичай приносять у будинок удачу, якщо селяться десь поруч, чи залітають до садиби. Ось тільки зламане крило її насторожило. Раз лелека в будинку — незабаром з'явиться дитина, але в сім'ї ніхто ніякого додатку не чекав, але зламане крило… Вона задумалася. Найдивовижніше, що немовля з'явилося, але й зламане крило проявило себе. Але це вже зовсім інша історія.
Лелека до нас швидко звикла, гуляла по саду важливо переступаючи довгими червоними ногами, ось тільки з годуванням були проблеми. Лелеки харчуються дрібними рибками, черв'яками, мишками, жабами. Нам довелося просити сільських хлопців ловити дрібних карасіків, а наш розумник кіт приносив час від часу мишей. Коли птах звик, стало легше. Вона сама зуміла добувати їжу, треба було тільки дивитися, щоб ніякі хижаки, у вигляді лисиць, куниць та вовків, не наважилися напасти на беззахисну істоту. Ну цю захисну функцію взяв він Огонек — бабусин багаторічний друг і охоронець. До речі крило встигло зажити до моменту перельоту. І ще багато років Лелека прилітала до бабусі навесні на заході сонця, якраз у той час, коли ми її вперше побачили і взяли в будинок. А бабуся завжди знала про її швидкий приліт. Виходила на дорогу і вдивлялася в далеке небо і чекала коли хутір заповниться курликанням лелек, з крил яких сходить весна.
Пес Вогонь Пес Вогник прийшов на зміну бойовому півню Козаку. Був, у свій час, у бабусі такий божевільний півень. Він нічого й нікого не боявся. Кричав і бився з кіньми, що проїжджали повз, тракторами, вантажівками. Рідкі перехожі обходили бабусеву хату стороною, півень і їм не давав проходу. Був він не лише боєць, а й секс-машина. Яйця кури несли, як заведені. Звістка про нього поширилася не лише серед сусідів, а й місцевих хижаків. Жодного разу, протягом його вахти, у курнику не з'явилися ні лисиці, ні куниці, ні сови. Нападав він з такою агресивністю та натиском, що жодна жива сила з ним не могла впоратися. Але якось він «проколовся» і влучив у суп.
А сталося ось що. Мене привезли до бабусі поласувати ягодами, подихати сільським повітрям та отримати насолоду від хуторського «зоопарку», в якому, на відміну від Київського, можна було всіх гладити, годувати, а на деяких його мешканцях, навіть кататися. Я вийшла з машини, на зріст була трохи вище півня, і ось тут Козак мене клюнув, хотів напевно потрапити в око, але влучив у скроню. Я навіть злякатися не встигла. Тільки здивувалася. Навколо бабусі завжди був трансцендентний спокій. Я, будучи дитиною, цей спокій відчувала на відстані — настрій змінювався за кілька кілометрів до її хутора. І як така забіяка істота прижилася в неї, мені досі незрозуміло! А шрам від півнячого «поцілунку» у мене зберігся й досі. Це була його остання провина.
На зміну йому прийшов рудий пес Вогонь або Вогник з абсолютно людськими очима. Як він з'явився на обійсті я не знаю. Але службу ніс чудово. Чужих не підпускав, якщо не отримував дозволу господині. Зі своїх..., з ким мирився, а кого любив. Мене любив, але за гру з його кісточкою міг і зубами прихопити. Не боляче, але чутливе. Насилу терпів, коли я намагалася одягнути на нього спідничку, комірець, бантик, дивився на мене з докором. У нас з ним була таємна домовленість, я йому потай носила то шматочок м'яса, то мисочку бульйону з хлібом, то пиріжок. Вогник їв абсолютно все, як будь-який хуторський пес. І ще я йому привозила то м'яку підстилку, то подушку. Бабуся бурчала, що пес мовляв дворовий, зайва турбота та комфорт його тільки зіпсують, але в душі сяяла і переливалася.
Вогонь терпіти не міг, коли господиня йшла з двору, висловлюючи своє обурення то гавканням, а іноді й виттям. Наближення господині відчувало за кілометр — починало гавкати. Ганяв сусідських курей, за що його кілька разів намагалися отруїти. Але він ніколи не брав нічого в рот, якщо не було запаху бабусі чи мого, чи татового.
Неймовірно, але він однаково з бабусею відчував людей. Одних приймав, інших зустрічав жорстким оскалом, а якщо зовсім худий чоловік, то гавкав не припиняючи. І ніхто не міг його заспокоїти. Була одна дама, дружина друга моего батька, Вогник її терпіти не міг. Не давав і кроку ступити з машини. Вражає те, що з дамою татов друг досить швидко розлучився. Вона поводилася не найкращим чином при розлученні. «Падлюка», як називають подібних осіб в Україні.
Одним днем Вогника не стало. Прожив він із бабусею років 15, а коли став старий – перегриз прив'язь і пішов. Пішов умирати. Бабуся довго шукала його, але так і не знайшла. Мені завжди здавалося, що з відходом Вогника, частина бабусиної душі відійшла.
