Люди говорят: «жизнь одна».
Смешно.
Разве вы не умирали в себе по сотне раз?
Я должна быть прожита.
Short stories, art, food, and travel / Арт, истории, путешествия.
Сон на лепестке
Вступление
Она была зеленая с яркими синими, желтыми и красными перышками на крылышках, белым упрямым лбом с голубым окрасом по краям, черными глазками-бусинками, окруженными ярко красной кожицей. Клюв ее был крепок настолько, что она запросто перекусывала прутья клетки, а иногда и носовой хрящик особо надоедливого приставалы. Она обожала яблочные огрызки, семечки подсолнечника, клубнику и манго. С удовольствием ела сырники. Смешно копалась в овсяных хлопьях. Звали ее Вероника. А встретились мы и стали друзьями на острове Куба.Остров, Гавана, Кастро
![]() |
Гавана. Капитолий. |
Работа сделана из сухих цветов и листьев / The work is made from dried flowers and leaves.
Вона була гарною, тією теплою, мудрою красою, на яку можна милуватися нескінченно. Ось поглянеш на неї і радієш. Чому радієш!? І не скажеш, просто радісно та й усе. Я ніколи не втомлювалася дивитися на неї. Вона була сонцем, а я, напевно, соняшником, що йде за сонячним світлом. Задумаюся, а обличчя само повертається у її бік. Кажуть, очі – дзеркало душі, це не про неї. Вона сама була душею – вся. Коли ми зустрічалися, я її бачила одразу всю, складно це пояснити. Такі люди – рідкість! Хоча… Можливо, вам пощастило більше. Я відчувала подібні почуття лише одного разу, при зустрічі з буддійським ченцем – майстром усіх ступенів посвячення. І все. Але вона була ні монахинею, ні майстром. Мені пощастило, вона була моєю бабусею.